Поради батькам

< Корисна інформація 

Пам'ятка для батьків

 Ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому настрої.

  Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

  Надайте  дитині  самостійність,  не  контролюйте кожен її крок.

  Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.

 Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

  Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

 Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам'ятайте: сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме.

 Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

   Виховання - це наступність дій.

   Вихователь повинен бути твердим, але добрим.

Ви повинні знати!

  з ким приятелює ваша дитина;

  де проводить вільний час;

  чи не пропускає занять в школі;

  в якому вигляді або стані повертається додому.

 

Діти вчаться жити у життя

1) Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

2) Якщо  дитина  живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.

3) Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

4) Якщо  дитина  зростає  у  докорах — вона починає житиму почуттях провини.

5) Якщо  дитина  зростає  у  терпимості — вона  вчиться сприймати інших.

6) Якщо  дитину  підбадьорюють  —  вона  починає вірити в себе.

7) Якщо  дитину  хвалять  —  вона  вчиться  бути  вдячною.

8) Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.

9) Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

10) Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

11) Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

(Із пластового часопису «Цвіт України»).

 

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1) Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2) Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3) Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4) Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків].

5) Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6) Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7) Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, дозволене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.